Рубіжанські воїни-ветерани створили громадську організацію та допомагають своїм бойовим побратимам (частина друга)

Сьогодні продовжуємо говорити  про війну за незалежність, про нашу власну українську армію, про ветеранів війни, про їх проблеми, та, головне – як вони їх вирішують.  Саме про це ми говорили с представниками громадської організації «Спілка ветеранів АТО місто Рубіжне».

Наш співрозмовник – Андрій Леонідович Трощій – заступник голови громадської організації «Спілка ветеранів АТО міста Рубіжне». Андрій  Трощий – учасник бойових дій, проходив службу за мобілізацією у 80-тій відокремленій десантно-штурмовій бригаді, викладач Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму. 

Андрій Трощій зазначив, що знайти спільну мову та порозуміння з місцевою владою Рубіжного дуже важко. А обласна влада не має важелів впливу на ограни місцевого самоврядування. Чому так відбувається розповідає Андрій Трощій.

Читайте також Рубіжанські воїни-ветерани створили громадську організацію та допомагають своїм бойовим побратимам (частина перша)

За його словами, одна із цілій організації - об'єднання учасників бойових дій для захисту їх прав, юридичної, психологічної, соціальної допомоги своїм бойовим товаришам, допомоги сім'ям загиблих, всебічна підтримка інвалідів війни. З цілями організації пов’язані основні напрями діяльності – всебічне сприяння  юридичній, гуманітарній, медичній, соціальній допомозі  учасникам бойових дій, волонтерам, сім'ям загиблих, тощо.

«Спілка ветеранів АТО місто Рубіжне» тісно співпрацює з Рубіжансько-Кремінським об'єднаним військкоматом, Рубіжанським відділом Національної поліції. А от співпраця з виконком Рубіжанської міської ради поки що не вдається. Втім, атошніки намагаються знайти і з ними спільну мову.

Ще один важливий напрямок роботи – налагодження контактів -  інформування громадськості про діяльність організації через ЗМІ, інтернет-ресурси, ведення Фейсбук-групи, яка висвітлює діяльність громадської організації та проблеми ветеранів АТО і військовослужбовців. Ретельно намагатимуться  інформувати спільноту про  зміни в законодавстві, що стосуються учасників бойових дій і їх сімей. Діяльність ГО не замикається на проведенні акцій, присвячених урочистим датам. Окрім того, є повсякденна робота. Надається посильна допомога бойовим побратимам. В основному допомога має консультативний характер та  юридичні поради.

Наступний наш співрозмовник – Юрій Валерійович Каут, демобілізований воїн 53 окремої механізованої бригади, нині пенсіонер. Юрій Каут розповів про свою мотивацію того навіщо він, будучі вже на пенсії, пішов на фронт.

Який стан справ у Рубіжному? З якими проблемами зустрічаються вчорашні воїни? Ось що нам розповіли. Квартирне питання. Обіцянок багато. Але квартиру в Рубіжному не отримаєш - немає резерву житлофонду. Житло не будується, тому можна стояти у черзі до самої смерті.

Земельні ділянки в Рубіжному, під будівництво начебто почали видавати.

Оздоровлення.  В управлінні соцзахисту  можна оформити безкоштовну путівку, вибравши санаторій і період відпочинку.

Але все ж таки, основна проблема, зрозуміло, робота. Вірніше, її відсутність. Хто мобілізувався з роботи - тому легше. Згідно із законом зберігається робоче місце. Хто безробітний – суттєво  важче.

Після року обліку в центрі зайнятості ветерани  стикаються  з тим, що роботу знайти проблематично. І пільги, і  заслуги тут не беруться до уваги. І будемо відвертими, колишні воїни звикли до високої зарплати. І пропонована робота з невисокою оплатою здається багатьом  образливою.

В основному відмовляються в надії знайти більш високооплачувану роботу.

Не буде відкриттям Америки той факт, дехто з демобілізованих воїнів, той, хто не влаштувався  в поствоєннє життя, зривається.

Починають пити. «І мозок, об'єктивно психологічно травмований після війни, відмовляється сприймати реальність і думати, як далі жити.

Тому трапляються трагедії за участю атошніков, які перебували під впливом алкоголю, з жорстокими наслідками», - зазначають наші співрозмовники.

Віктор Іванович Єфіменко – учасник бойових дій, викладач Рубіжанського індустріально-педагогічному технікуму.

Він розповів про нам і про свою бойову службу, і про діяльність викладача, і про роботу організації, і про проблеми з якими стикаються демобілізовані воїни.

А проблем дійсно вистачає – і з роботою, і з порозумінням. Ні для кого не секрет, що після бойових випробувань, дуже важко витримати побутові проблеми.

Ось така відверта розмова у нас відбулася.

Створення громадської організації, яка об'єднувала б ветеранів АТО, учасників бойових дій - не данина моді сьогодення, а гостра необхідність,  обумовлена багатьма явищами, пов'язаними з ветеранами  війни. Але тут ми також зустріли і рубіжанських волонтерів.

Віктор Олександрович Артемчук – пенсіонер, один з учасників волонтерської групи «Невгамовні».

Волонтери плетуть сітки та передають їх на фронт. Вже сплетено 20 сіток, загальна площа яких становить 1000 квадратних метрів.

Віктор Олександрович Артемчук розповів про роботу своєї групи та чому вони підтримують армію та ветеранську організації учасників АТО. Ось така у нас відбулася розмова.

***

За роки війни ми побудували нову Українську армію. Побудували всі ми – і держава, і волонтери, але на сам перед – самі армійці – наші герої, наші захисники.

І слава Богу, що більшість населення розуміє: «Треба годувати та підтримувати свою армію, щоб не годувати чужу». Війна продовжується.

На Луганщині та Донеччині не припиняються ворожі обстріли. Російсько-терористичні бандформування раз за разом  порушують  «режим тиші» вздовж лінії розмежування. Ворог використовує не тільки гранатомети, кулемети, стрілецьку зброю, а також великокаліберну важку зброю.

З тривогою ми вчитуємося у донесення прес-центру штабу ООС: молимося за українських захисників, намагаємося допомагати армії та ветеранам війни.

Підготував  Володимир Сидоренко, Паралель-медіа