»Невгамовні» — рубіжанські волонтери (частина друга)

Сьогодні ми продовжимо розмову про те, як українській армії допомагають  волонтери. Під час підготовки цієї публікації  ми зустрілися з  рубіжанськими жінками-волонтерами та з учасниками бойових дій на Донбасі.

За незалежність нашої держави наші героїчні українські жінки борються разом із чоловіками, борються і на фронті, і допомагаючи нашим військовим, як волонтерки. 

Сьогодні розповім про жінок-патріотів, про рубіжанських волонтерок.

Читайте також «Невгамовні» - рубіжанські волонтери (частина перша)

6 грудня  відзначався День Збройних Сил. Українська армія готова адекватно, швидко та ефективно відповісти на будь-який виклик та загрозу.

Ми дякуємо  військовослужбовців та  бажаємо їм та їхнім сім’ям міцного здоров’я, добробуту, незламності духу та нових успіхів і перемог на благо нашої країни. Українці – військові і волонтери, цивільні громадяни, всі ми, хто зі зброєю в руках, хто своєю роботою, захищати власну землю, боротися за кожен її клаптик, і нікому її віддавати не збираємось.

Ольга Вікторівна Банд – працює на Рубіжанському картонно-тарному комбінаті на посаді інженера з природо охорони.

З 2014 року разом із чоловіком Віталієм вони як могли допомагали українській армії.

Після звільнення Рубіжного, у липні 2014 року, продовжили займатися допомогою  армії. Разом з іншими волонтерами плели маскувальні сітки.

Рік тому, на святкуванні Дня ЗСУ, поспілкувавшись з однодумцями, вирішили створити свою власну групу «сіткарів».

Таким чином, кількість людей, які допомагають фронту, у Рубіжному збільшилася. Саме про це ми і говорили з Ольгою Банд.

Волонтери – звичайні люди, які мають свої проблеми: робота, власний дім, клопоти по хазяйству… І дуже добре, коли добра ідея знаходить підтримку у власній родині, підтримку рідних та близьких.

Про таку підтримку, про те, як вдалося залучити до волонтерської справи всю родину – від чоловіка до батьків-пенсіонерів нам розповіла Ольга Вікторівна Банд.

В її словах я почув щирість та гордість за власну родину.

До речі, батько Ольги Вікторівни, 68-річний інженер-механік на пенсії Віктор Олександрович - придумав та реалізував власний раціоналізаторський винахід для нарізання матеріалів для плетіння маскувальних сіток.

Але щоб там не говорили, плетіння маскувальних сіток – це маленьке, але все ж такі виробництво. Виробництво, яке потребує приміщення і матеріалу, вільних рук та бажання працювати безоплатно, тобто на волонтерських засадах.

На допомогу прийшли волонтери з інших областей України, більш того, на сьогоднішній день немає нестачі матеріалів.

А сітку з позначкою  «Невгамовні»  чекають українські військові. Такі сітки дуже міцні, більш того, вони мають великий розмір – вісім на десять метрів. 

Ольга  Банд розповіла про співробітництво з іншими волонтерами.

Наступний наш співрозмовник Світлана Михайлівна – рубіжанка, само зайнята особа, допомагає плести маскувальні сітки у групі «Невгамовні».

На початку війни українські військові, бійці добровольчих батальйонів забезпечувались обмундируванням та всім необхідним дуже слабо.

Тому всьому тому, що  привозили волонтери, були дуже раді. Вже п’ятий рік поспіль військові відзначають на передовій російсько-української війни своє професійне свято.

І ситуація в армії значно змінилася на краще. Тепер Збройні Сили України є надійним гарантом нашої майбутньої перемоги. На думку Світлани Михайлівни, допомога фронту  дає самім волонтерам впевненість у наступній перемозі.

Ось що вона розповіла про свою діяльність.

Що може підняти настрій бійцям, які вже давно не були вдома?

Звісно ж, домашня випічка, подарунки, наприклад, теплі в’язані шкарпетки!

Рубіжанка Тетяна Прунчак розповіла, що вся їхня родина – приватні підприємці с самого початку допомагали всім, хто так чи інакше підтримував та захищав Україну. Потім  ця допомога стала більш системною.

І врешті-решт ця спонтанна допомога перетворилася на системну роботу. Отже, і привела представників цієї родину до складу рубіжанської групи «Невгамовні».

Сьогодні вони плетуть маскувальні сітки та готують смаколики, щоб передати їх на фронт перед Новорічними та Різдвяними святами. 

Спокій наших будинків, спокій близьких – в надійних, сильних руках українських військових. 

Ми також дякуємо за службу ветеранам, тим, хто вже має бойовий досвід, і у будь-яку мить готовий стати у стрій та підтримати побратимів.

Український народ ніколи не забуде тих наших воїнів, які поклали своє життя на вівтар України.

І не пробачимо ворогу жодної краплини пролитої української крові.

Ми щиро дякуємо волонтерів і всіх, хто допомагає скоріше здобути Перемогу.

Саме тоді в Україну прийде наше головне свято. 

Підготував  Володимир Сидоренко, Паралель-медіа

Публікація підготовлена Інтернет-виданням «Паралель-медіа» в рамках проекту ГО «Східноукраїнський центр розвитку місцевої демократії» «Посилення правової спроможності жінок у Луганській області», що реалізується за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд».